Про панічний розлад

Паническое расстройство

Я працюю психіатром 9 років та 3 роки консультую як когнітивно-поведінковий терапевт, і панічні атаки - це одна з найпопулярніших причин звернення за медичною допомогою, при чому як до лікарів, що працюють в сфері психічного здоров’я, так і до цілої низки решти фахівців (кардіолог, сімейний лікар, невропатолог найчастіше стикаються з пацієнтами, що мають симптоми панічних атак та/або панічного розладу).

 

Що таке панічна атака? Суб’єктивно - це такий стан, під час якого ми відчуваємо дуже сильну тривогу (7-9 балів за 10-бальною шкалою, де 0 - це стан цілковитого спокою, а 10 - повна паніка) і симптоми цієї тривоги настільки лякаючі та незвичні, що нам починає здаватися в цей момент, що в нас стався серцевий напад, ми задихаємось, або втрачаємо контроль над собою. Найчастіші симптоми панічної атаки - серцебиття, утруднене та/або неконтрольоване дихання (задишка), відчуття оніміння та поколювання у тілі та кінцівках, запаморочення, тремтіння, відчуття болю в грудях, пітливість - з’являються раптово і супроводжуються сильною тривогою. Багато з моїх пацієнтів описують цей стан як “відчуття наближення смерті”. 

 

Чому в нас можуть виникнути симптоми панічної атаки?

Зазвичай вперше це стається на фоні стресової ситуації- в умовах підвищених фізичних та емоційних навантажень, недосипання, підвищеного вживання кофеїновмісних напоїв та іноді - на фоні підвищення загальної тривожності. Це нормальна функція тривоги - мобілізація нашого тіла й психики до функціонування в умовах небезпеки. В таких ситуаціях частина нашої нервової системи, симпатичний “відділ швидкого реагування” перебуває у стані підвищеної готовності і в його функціонуванні легко може відбутися “збій”. Під час такого “збою” наше тіло реагує так, наче ми знаходимось в умовах реальної небезпеки й видає реакцію “атакуй або втікай”.

На мові фізіології це означає, що треба терміново підготувати до активного руху всі наші органи: серце пришвидшує свою роботу, щоб забезпечити м’язи достатньою кількістю крові, також підвищується артеріальний тиск, кров треба наситити киснем - тож ми починаємо пришвидшено дихати (в цей момент наш дихальний центр виходить з під контролю свідомості й починає працювати цілком автономно, і нам здається, що дахиння некероване й ми задихаємось), відбувається перерозподіл крові в тілі - вона відливає від голови та кінцівок й ми можемо відчувати слабкість, “ватні ноги”, оніміння й запаморочення, іноді також виникає відчуття “нереальності оточуючого” та змінення сприйняття власного тіла, сухість у роті, нудота, симптоми з боку кишківника (ведмежа хвороба, урчання в животі). 

Важливо сказати, що аналогічні симптоми можуть виникати при захворюваннях надниркових залоз, щитовидної залози, пролапсі мітрального клапану, тому в протокол обстеження людини з симптомами панічної атаки обов’язково входить консультація ендокринолога та кардіолога.

Згідно деяких теорій, панічну атаку можуть провокувати ситуації, які в ході еволюції дійсно могли бути небезпечними для людини (наприклад, на відкритій місцевості самотня людина легко могла стати здобиччю хижих звірів).

Доречі, за статистикою щонайменш 30% людей за життя хоча б один раз зустрічались з симптомами панічної атаки. 

Сама по собі панічна атака не є небезпечною для нашого організму й минає протягом 20-60 хвилин. Набагато небезпечнішими зазвичай є наслідки нашого страху повторення цього стану та значення, які ми надаємо фізичним симптомам. 

В ці моменти в нас виникає багато тривожних думок - тобто ми також надаємо певні значення тілесним відчуттям, і зазвичай ці значення є помилковими. Тобто ми розцінюємо їх як симптом якогось страшного захворювання (найчастіше серцево судинної катастрофи - інфаркту або інсульту, рідше божевілля), що може призвести до смерті найближчим часом. І лякаємось ще більше.

 

Так, частина людей з панічними атаками починає дуже сильно боятися, що цей стан повториться в супермаркеті, в метрополітені, вдома наодинці, або в будь-якому іншому місці, де їм буде важко звернутись за допомогою, вийти на свіже повітря, чи швидко повернутись в безпечні умови. Такий страх має назву агорафобія й є однією зі складових панічного розладу (страх перед повторенням панічної атаки). 

 

Як бачите, суть проблеми панічних атак не в їхньому існуванні, бо це є відносно нормальна тілесна реакція на відчуття страху, а в тому, що ми лякаємось цих проявів. І, на жаль, наша система охорони здоров’я часто підтримує ці страхи, виставляючи діагнози на кшталт “вегето-судинна дистонія з симпато-адреналовими кризами”, або “нейроциркуляторна дистонія”, “пароксизмальні стани” підсилюючи переконаність людей в тому, що з ними відбувається щось страшне й незрозуміле, з чим лікарі не можуть дати раду - і це підвищує відчуття тривоги. Також багато людей мають негативні переконання щодо тривоги, вважаючи, що тривожитись - це погано, і що тривога може призвести до розвитку страшних хвороб. І тоді, коли панічна атака з’являється, до страху самих симптомів доєднується ще купа наших думок про ситуацію в цілому - тривога підсилюється й панічна атака триває.

 

Що робити при панічній атаці?

Найкраще, що можна зробити в цей момент, це дозволити їй бути. Так, я розумію, що це звучить як нісенітниця, бо сам стан такої сильної тривоги і тілесного дискомфорту є ледь переносимим, проте в мене є серйозні причини про це писати. Як було зазначено вище, сама по собі панічна атака не є небезпечною, це нормальна реакція нашого тіла. Проблеми починаються тоді, коли ми намагаємось її уникнути, або позбутися. Справа в тому, що всі способи “переключити увагу”, “зосередитись на диханні”, “зробити спеціальні дихальні вправи” з одного боку мають позитивний короткотерміновий ефект (тобто дійсно, тривога трохи зменшується), проте в довгостроковій перспективі це не дає нашому тілу й нашій системі охорони - мигдалевидному тілу - “зрозуміти”, що нічого страшного в цих симптомах не має, і що цей стан можна пережити. І тоді ми стаємо залежними від релаксаційних вправ та продовжуємо відчувати сильний стрес щоразу, коли в нас з’являються симптоми панічної атаки. На жаль, саме такі методи “переключення” та “заспокоєння” призводять до того, що ми зустрічаємось з панічними атаками знов і знов, і щоразу це викликає майже такий самий сильний страх. 

Тому, якщо ви відчуваєте симптоми панічної атаки, то найкраще, що ви можете зробити, це сказати їй “привіт”, і поміняти своє ставлення до неї - не сприймати її як монстра, який зараз зруйнує ваше тіло, але швидше, як дуже противний листопадовий дощ, під яким ви опинились без верхнього одягу. Неприємно? Так, дуже. Чи це є смертельним? Аж ніяк. Чи вартує цей стан співчуття до себе? Звичайно вартує, бо це є дійсно величезний дискомфорт й катастрофічне відчуття страху. 

 

Щодо запобігання/уникнення панічних атак

Це будуть досить тривіальні поради - нормальний режим праці й відпочинку, інформаційна гігієна (що і в якій кількості ми допускаємо в свій інформаційний простір), гігієна сну, гарне харчування, спілкування з рідними й близькими (наразі не варто нехтувати можливістю поспілкуватись в месенджерах), наповненість життя корисними, приємними й змістовними активностями, достатній рівень фізичної активності.

 

Важливим мені здається сказати ще про те, що сама по собі панічна атака - це можливість звернути увагу на себе та свій фізичний й емоційний стан, запитати в себе, чи все ок і подумати про те, як ви можете про себе попіклуватись зараз, сьогодні, на даному етапі розгортання подій навколо.

 

Варто пам’ятати, що стресів у житті не уникнути, так само, як іноді і панічних атак. Shit happens, панічні атаки стаються, коронавірус, економічна криза, карантин - так чи інакше будуть впливати на наш емоційний стан, то ж лозунг don`t worry be happy є не зовсім реалістичним. Але, розуміючи хоча б частково, що відбувається, знаючи, якими є наші сили та ресурси, маючи можливість звернутись за підтримкою та допомогою ми можемо подолати будь що, або ж принаймні, панічні атаки.

 

Якщо панічна атака повторюється й важко справитись самостійно?

За сучасними протоколами лікування панічного розладу (панічні атаки, що повторюються протягом місяця, призводять до суттєвого емоційного стресу та супроводжуються страхом повторенням та/або можливих наслідків цього стану, й призводять до змін в звичайній поведінці людини) зазвичай використовується когнітивно-поведінкова психотерапія (робота з значеннями, які ми надаємо симптомам та з подальшим привчанням нашого тіла до того, що ці симптоми не є смертельними - техніка експозицій до панічних атак - займає близько 12 психотерапевтичних сесій при відсутності супутніх розладів). Рівень доказовості у когнітивно-поведінкової терапії досить високий для того, щоб у міжнародних протоколах вона займала одне з перших місць при виборі лікування для людей з панічним розладом. 

Також ефективними можуть бути деякі напрямки психодинамічної психотерапії, проте, зазвичай, вони потребують трохи більше часу.

З медичних препаратів, враховуючи специфічність ефекту та можливість розвитку побічної дії, групою вибору є селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну - препарати, що впливають на обмін серотоніну в нашій нервовій системі, підвищуючи рівень спокою та (на біохімічному рівні на час прийому препарату)  толерантність до стресових факторів. Але призначати їх повинен лікар-психіатр й сам процес прийому ліків має проходити під контролем з боку спеціаліста (це можуть бути зустрічі офлайн, онлайн, або з часом - переписка в месенджерах). Самолікування в цьому випадку має набагато більше ризиків, ніж переваг.

 

Автор: лікар-психіатр, психотерапевт Рзаєва Роксана Ігорівна.